Навчитись жити чекаючи

На сьогодні ми достеменно не знаємо точної кількості зниклих безвісти військових та цивільних. Доступу до офіційної статистики громадські організації наразі не мають. 

У родин зниклих безвісти військовослужбовців  та цивільних зʼявляється безліч нових викликів, які видозмінюють реальність людей: 

• невизначеність щодо долі близької людини; 
• безпорадність в процесі пошуків через обставини війни; 
• фінансове, психологічне навантаження на партнерів зниклих безвісти осіб, 
• зміна сімейних та соціальних ролей та ін. 

Подолання цих викликів стає повсякденною вимогою виживання та позначається на більшості сфер життя людей, котрі чекають і проживають невизначену втрату. Пошук зниклих родичів супроводжується великою кількістю юридичних кроків, психоемоційним напруженням, соціальною дезадаптацією, проблемами в професійній сфері, фінансовими труднощами.  

Станом на сьогодні в Україні не розбудована цілісна система юридичного супроводу та психосоціальної підтримки для родин зниклих безвісти. Процес становлення системи послуг перебуває в постійному стихійному процесі творення. Саме тому важливо сьогодні залучати до творення цієї системи підтримки сектор громадських ініціатив, які часто мають спеціалізовані знання та алгоритми допомоги, що можуть стати миттєвою фаховою підтримкою у відгук на сьогоденну потребу. В подальшому досвід супроводу  родин зниклих безвісти можна покласти в основу розбудови ширшої моделі фокусованих послуг, інтегрувавши досвід у систему державної підтримки. 

У звʼязку з відсутністю фокусованих послуг, громади самі обʼєднуються та шукають шляхів вирішення своїх труднощів. Хтось справляється краще, комусь потрібний багатокомпонентний супровід. За таких обставин найоптимальнішим способом допомоги стають групи взаємодопомоги за принципом “рівний-рівному”, які зарекомендували себе часто як найпродуктивніший спосіб подолання багатьох проблем в житті людей в кризовий період. 

Родини зниклих безвісти осіб потребують допомоги у багатьох сферах життя. Найперше, що турбує родини, – це пошук інформації про зниклого. Тому фасилітаторам груп взаємодопомоги важливо розуміти, як  супроводжувати людей в процесі пошуків інформації, подання заяви до поліції та проходження інших юридичних процедур. Підтримка фізичного функціонування та здоровʼя: люди, котрі проживають невизначену втрату часто занедбують своє фізичне здоровʼя, неправильно харчуються або мають шкідливі звички, а також в них можуть загострюватись хронічні захворювання на фоні травматичного стресу. Тому так важливо фасилітаторам розуміти, куди можна скерувати людину, щоб та могла відновити/реабілітувати своє фізичне здоровʼя. 

Матеріальна підтримка: важливо скерувати людей в процесі отримання фінансової допомоги, соціальних виплат, відновлення/здобуття місця роботи чи фаху. 

Соціальна підтримка: комунікація  з друзями, сім’єю, родичами, громадою змінилась з моменту появи невизначеної втрати в житті людини. Тому так важливо працювати в обох напрямках: 1) допомогти людині взаємодіяти з громадою і 2) допомогти громаді правильно підтримувати людину, котра переживає невизначену втрату. Психологічна підтримка: можлива в декількох форматах – в групах взаємодопомоги, індивідуально з фахівцем-психотерапевтом, в форматі психосоціальних заходів. Духовна підтримка: участь людей в традиційних релігійних практиках може бути важливою частиною одужання. Тому важливо врахувати компонент духовного життя та віросповідання, якщо це є/було ресурсом тих людей, хто проживає невизначену втрату.

В основу методології та структури проєкту покладені кращі міжнародні практики та існуючий український досвід. Невизначена втрата – це незрозуміла втрата без офіційного підтвердження факту життя або смерті, а отже, без закриття справи. Це відбувається, коли людина зникла безвісти, і немає ясності щодо її відсутності або присутності. Невизначена втрата є найбільш стресовим типом втрати, оскільки немає доказів її остаточного завершення.

Теоретична модель невизначеної втрати. Існує два типи невизначеної втрати. Перший тип – це фізична невизначена втрата, яка і є в фокусі створення даної програми супроводу за принципом “рівний-рівному”. Тут людина фізично відсутня, але психологічно залишається присутньою, оскільки її статус як мертвої чи живої залишається незрозумілим. Не маючи доказів смерті, члени сім’ї розгублені і передбачувано розходяться в думках про долю зниклої безвісти близької людини. Одні продовжують сподіватися на повернення, інші сприймають зниклу людину як однозначно мертву. Без фізичного доказу – аналізу ДНК або тіла для поховання – втрата сім’ї стає історією, яка не має кінця. Другий тип невизначеної втрати – психологічна; людина фізично присутня, але відсутня психологічно через певні когнітивні або емоційні порушення. Обидва типи невизначеної втрати – фізична та психологічна – можуть мати місце для однієї людини або однієї сім’ї одночасно. 

Наслідки невизначеної втрати

Для фахівців, підготовлених в рамках медичної моделі, і дослідників, підготовлених в рамках позитивізму, підхід невизначеної втрати вимагає нового способу мислення щодо підвищення толерантності до питань, на які немає відповідей. Визнання різного сприйняття між членами сім’ї та громади, а також диференціації у розширенні прав і можливостей, ми бачимо наслідки невизначеної втрати через психосоціальну призму.

Психологічно, пізнання блокується через невизначеність та брак інформації. Прийняття рішень відкладається, а процеси подолання та переживання горя заморожуються. Невизначена втрата ускладнює горе. Невизначеність перешкоджає пошуку сенсу, який так необхідний для подолання втрати. Крім того, вона блокує процеси подолання та адаптації, які є важливими для життєстійкості людини.

З соціальної точки зору, невизначена втрата руйнує структуру та функції сім’ї. Коли людина зникає, члени сім’ї починають плутатися в тому, хто є в сім’ї, а хто ні, і хто що робить для того, щоб сім’я функціонувала в повсякденному житті. Хто займається вихованням дітей після того, як батько зник? Хто утримує сімʼю тепер, коли доля батька невідома? Чи я все ще заміжня? Я вдова чи вдівець тепер, коли мій чоловік чи дружина зникли безвісти? Щоденні завдання залишаються невиконаними, а ролі переплутані. Друзі та діти залишаються поза увагою, а традиційні сімейні ритуали та святкування скасовуються, навіть якщо вони могли б бути ресурсами. Оскільки невизначена втрата заморожує процеси, необхідні для індивідуального та сімейного подолання, адаптації та змін, сім’ї стають крихкими, не здатними протистояти довготривалому стресу, викликаному невизначеною втратою.

Групова підтримка сімей зниклих безвісти (за принципом “рівний-рівному”) є найбільш дієвим способом розради та стабілізації людей, котрі проживають невизначену втрату. 

У даному проєкту супровід родин зниклих безвісти передбачається за принципом “рівний-рівному”: активні члени родин зниклих безвісти Дрогобицької, Миколаївської та Червоноградської громад  залучені до проєкту, як члени команди, навчені принципам та алгоритмам супроводу та веденню груп взаємодопомоги.